КОНЦЕПЦІЯ СВОБОДИ У ФІЛОСОФІЇ МИКОЛИ БЕРДЯЄВА

Микола Олександрович Бердяєв створив оригінальну концепцію свободи, окремі ідеї якої помітно виходять за межі традиційної релігійно-християнської філософії, оскільки дане поняття зі звичайної етичної проблеми перетворюється у космічну категорію з власним онтологічним обґрунтуванням. У вченні мислителя існує три види свободи: ірраціональна свобода, раціональна свобода та свобода, пронизана любов‘ю до Бога.
Як вважає філософ Бог не може бути творцем свободи і не має влади над нею, адже вона предвічна, ірраціональна, несотворена та породжена небуттям. Творець лише випромінює світлу сторону цієї свободи, панує лише над створеним буттям, але не може відповідати за протилежну сторону, яку породило зло. «Бог-творець, – пише М. Бердяєв, – є всемогутнім над буттям, над створеним світом, але у нього немає влади над небуттям, над несотвореною свободою».
Людська ірраціональна свобода, на думку мислителя, міститься у певному понятті «ніщо», яке є первинним незбагненним принципом, що не має жодної диференціації.

МОРАЛЬНА ПРОБЛЕМА ПОНЯТТЯ «ЩАСТЯ» У ТВОРЧОСТІ Г. СКОВОРОДИ

Пам'ятник Г. С. Сковороді біля музею

Переяслав-Хмельницький

Г. Сковорода розробив свою концепцію категорії «щастя» й виробив на нього свій специфічний філософський погляд – ідеалістичний, християнський. Цей погляд ґрунтується на Біблії і на особистому життєвому досвіді мислителя. Тлумачення поняття «щастя» у релігійно-філософському вченні Г. Сковороди екзистенційне. «Сковорода, як це відомо, не тільки філософ-теоретик. Він філософ живий, який всю свою науку втілював, насамперед, у власне життя. Щастя у Сковороди – не абстрактна категорія, не тільки мета людського життя, а й значною мірою його метод. Тому й уся філософія Сковороди – життєва і практична. Таке поняття про щастя можна віднайти в філософії Сковороди про пізнання самого себе, про «сродність», про розумне розрізнювання легкого й потрібного в житті від тяжкого й непотрібного, про спокій серця, про мир, дружбу й любов з людьми та про мир з Господом Богом [3, с. 660]».
На певному етапі людина стикається з багатьма проблемами, одна з яких полягає у пошуку істинно вірного місця у цьому світі. Знайти вірний шлях дуже важко, він вимагає багато зусиль. На думку Г. Сковороди, ще одна проблема полягає тут у тому, що кожен хто йде своїм шляхом веде за собою іншого. Ідея «сродної праці», яка є одним з улюблених предметів філософських роздумів українського мислителя, полягала у тому, що кожен повинен знайти свій шлях. Будь-яка людина може бути щасливою, якщо вона не розлучається із своїм природним покликанням, з нахилом до певного виду праці. Бо коли людина любить те, чим займається, то вона – щаслива. Г.Сковорода прийшов до такого висновку на основі особистого досвіду. «Сродне» життя – це життя приємне і легке, а відтак і щасливе, повчав філософ. «Що потрібніше, ніж Царство Боже?

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ПРОБЛЕМА ЕЛЕКТРОННОГО ФАХОВОГО ПЕРЕКЛАДУ

Логіка розвитку сучасного наукового пізнання, як це часто можна побачити в історії науки, пов‘язує між собою різні сфери, які, на перший погляд, мають більше відмінного, аніж спільного. Проте, дослідження
штучного інтелекту (або ж – штучного розуму) майже з перших кроків було пов‘язане із машинним перекладом, тобто перекладом тексту з використанням комп‘ютерних технологій. Вже з появою перших ЕОМ у науковців виникає спокуса використати нові технології для автоматизації такої складної інтелектуальної, притаманної лише людині, діяльності як процес перекладу тексту. Зокрема однією з перших і найвідоміших таких спроб був джоржтаунський експеримент 1954 року, який мав продемонструвати можливості машинного перекладу. Відтоді цей напрям досліджень є одним із головних у реалізації програми створення штучного розуму.
Співвідношення участі людини і комп‘ютера у процесі перекладу може бути різним. З одного боку, комп‘ютер може використовуватися як допоміжний засіб, що полегшує роботу людині-перекладачу. З іншого, всі операції перекладу можуть здійснюватися комп‘ютером без участі людини. Для людини, в цьому випадку, залишається лише функція постановки цілі.

Держава справедливості проти маніпуляційного олігархату

Хтось запитав: «Чи правильно говорять, що за зло треба платити добром?» Учитель сказав: «А чим же тоді платити за добро? За зло треба платити по справедливості, а за добро – добром».             Конфуцій

Що-чотири роки, після чергових виборів розчаровані українці вчергове лаються, що «не тих обрали», і лише зрідка згадують мудрість "кожен народ заслуговує на свій уряд". Останнім часом досить часто в інтернет-ресурсах, у пресі стали повторювати цитату Дж. Оруелла "Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв, не є їх жертвами. Вони співучасники..."
Спробуємо осмислити глибинні причини цього явища з точки зору сучасної соціальної філософії та крізь призму ідей справедливості. А також окреслити можливі напрями трансформації суспільства.
Ми говоримо про справедливість як ціннісну та цивілізаційну категорію. І стверджуємо, що п’ять століть тому людство зробило цивілізаційний вибір на користь маніпулятивної системи управління. Ключовими постатями у цьому виборі були Н. Макіавеллі та С. Оріховський-Роксолан. Італійський мислитель і політик Ніколо Макіавеллі (1469-1527) відомий передусім своїми працями «Правитель» (1513), «Роздуми на першу декаду Тита Лівія» (1519), «Історія Флоренції» (1532). Він вважав, що для здійснення держави та її влади, яка втілює розумне в людському, виправданими є будь-які засоби – аж до найвищих злочинів щодо людини. Більше того, це навіть обов’язкове. Фактично, саме Н. Макіавеллі можна вважати творцем ідеї маніпулятивної влади.
Макіавеллівську традицію в європейській політичній думці продовжили Г. Моск, В. Парето, Ж. Сорель, які відстоювали ідею, що невід'ємним атрибутом будь-якої соціальної системи є існування вищої, привілейованої верстви суспільства.

Значение культурологических идей Н.А. Бердяева в развитии современного общества

«Революцию действительно революционную осуществить возможно не во внешнем мире,
а лишь в душе и теле человека». Н.Бердяев

Философская мысль тем и ценна, что она универсальна, подходит для любого времени. Так, взявшись за написание концепции программы развития гражданского общества в независимой Украине, Фондом «Творческая Инициатива» было принято решение по примеру многих философов, духовных лидеров, выдающихся государственных деятелей различных стран прошлых эпох отдать приоритет культуре во всех её аспектах. Причем особо отметив культуру взаимоотношений: человека с человеком, с природой, государством, с самим собой. Другими словами, считая основой развития общества и государства – развитие сознание человека, общий уровень его внутренней культуры.

Міжнародна науково-практична конференція «П’яті Бердяєвські читання» 31 травня 2017 року Біла Церква

ДЕМІУРГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВЛАДИ У ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ БЕРДЯЄВА. 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІЛОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА ПРАВА
КАФЕДРА ІСТОРІЇ БІЛОРУСІ ТА ПОЛІТОЛОГІЇ

“П'ЯТІ  БЕРДЯЄВСЬКІ  ЧИТАННЯ”
МАТЕРІАЛИ міжнародної науково-практичної конференції  31 травня 2017 року Біла Церква

"Святость жизни заключается в делании добра людям»"

Автограф. Свет мудрости Григория Сковороды Царство наше внутри нас, - поучал Сковорода, - и "Чтобы познать Бога , нужно познать самого себя. Пока человек не знает Бога в самом себе, не найти Его в мире." "Верить в Бога значит - верить в Его существование, а значит - отдаться Ему жить по Его закону.""Святость жизни заключается в делании добра людям». " Г.С.Сковорода